Між радіацією та вогнем: реалії заповідника «Древлянського» на Житомирщині

 

Це місце в Житомирській області розмістилося на території, яка свого часу була уражена після аварії на ЧАЕС не чим іншим, як радіонуклідами. У квітні 2020-го, незадовго до 34-ої річниці аварії на ЧАЕС, заповіднику довелося пережити страшне лихо — пожежу. Про це повідомляє “Укрінформ”. Далі на zhytomyr.name.

З нею вогнеборці бідкалися днів десять, аж допоки все ж не приборкали жахливу, нещадну стихію. На жаль, деякі дерева після цього лиха вже не відновляться, постраждав і сосновий ліс з-понад 140-річною історією.   

Що згубно впливає на рослинний та тваринний світ заповідника?

Хоча територія і є заповідною, втім за років тридцять нічого не змінилося — одним з найбільших ворогів для неї є ніхто інший, як людина. Її вплив нерідко згубно та негативно діє на природу, не є винятком і заповідник, що знаходиться на Житомирщині, про який ми нині розповідаємо. Загалом же територія страждає від багатьох чинників, серед яких: пожежі, браконьєрство, кліматичні зміни, радіація тощо. Все це, звісно ж, дуже впливає на флору і фауну природного об'єкта. Самі ж фахівці констатують, що природа значно краще почувалася б, якби туди так жорстоко й сильно не втручалася людина. Матінці-природі й без того було б добре. Тож чи не найголовнішим чинником, чому на території заповідника гарно розвивається, оновлюється флора, є саме те, що наразі вплив людини на неї відсутній, не ведеться ніяка господарська діяльність.

4

Зауважимо, що на території Житомирської області є тільки кілька заповідників — «Древлянський» та «Поліський». Перший же охоплює саме водойми (болота та річки), а також ліси на тих територіях, котрі в нашому регіоні чи не найбільше були уражені радіацією.

Флора та фауна заповідника. Відсутній радіаційний моніторинг

Народицький район, де, власне, й розташувалася територія заповідника, є краєм аграрним, найбільшими скарбом та цінністю якого є саме земля. Але жахлива аварія на ЧАЕС свого часу внесла свої корективи, оскільки певну частину тамтешніх населених пунктів довелося відселити. Цілком логічно, що після того вже й не було кому обробляти землі, сіяти, орати, збирати врожай. Відтак, вже через багато років після чорнобильської трагедії, одинадцять років тому, у 2009-му, й було створено заповідник, про який ми сьогодні розповідаємо. Головними його функціями, так би мовити, стали: охорона та збереження території, природи Полісся, а також дослідження впливу на неї радіації.

Граби, сосни, вільхи, ясени, дуби, осики, берези — саме ці дерева ростуть в лісах, які займають значну частину території цього природного об’єкта. Окрім всього іншого, варто згадати ще й про чагарники, луки, перелоги, пасовища, заболочені землі та сіножаті. Відома на Житомирщині річка Уж тут слугує головною водною артерією заповідника.

Що стосується флори «Древлянського», то вона може похизуватися більше, аніж вісьмомастами видами рослин. Між іншим, це становить більше половини рослинного світу взагалі всього Поліського краю. Десь із двадцяток тих рослин можна зустріти й у Зеленій та Червоній книгах України. Тваринний же світ об'єкта, про який сьогодні йде мова, налічує більше двохсот п'ятдесяти ссавців, риб, земноводних та птахів. Частина деяких з них охороняється, до речі, Бернською конвенцією, а також Червоною книгою. Така ось ситуація тут з фауною.

8

Насамкінець варто згадати й про один вкрай важливий аспект. Він стосується досліджень, які б допомогли краще визначити та дізнатися, наскільки землі заповідника  нині уражені радіонуклідами. А все тому, що чітку картину, починаючи з моменту аварії на ЧАЕС, нині ми просто поки не дізнаємося, оскільки не проводяться належні аналізи, моніторинг та дослідження, які б розповіли саме про рівень ураження радіонуклідами місцевості, де нині розташувався «Древлянський».

Моніторинг забруднень земель в цих місцях не здійснювався більше 25 років. На цьому акцентують і фахівці, які б'ють на сполох і закликають владні структури виділити фінансування, аби можна було провести відповідні дослідження, аналіз, на основі яких вже можна було б робити певні висновки. А, між іншим, спеціалісти наводять приклади вкрай великої забрудненості радіацією. Подекуди, коли, приміром, досліди проводять аспіранти, майбутні фахівці в цій галузі, то територія заповідника в певних місцях виявляється навіть забрудненою більше, аніж вдвічі, за деякі ділянки в Зоні відчуження.