Повний релакс та розслаблення. Саме так можна охарактеризувати українські села. Житомирщина багата на цікаві та неймовірно колоритні села. Житомир Name поділиться підбіркою найбільш цікавих сіл Житомирської області.
Камінне село Олевського району
Розпочне підбірку найбільш відоме село, його світлини часто можна зустріти на просторах Instagram. Приваблює туристів розкидані по лісу величезні камені, розмір деяких сягає цілого будинку. Виглядає така картина дійсно незвично, адже поруч немає рік, гір. Є дві найбільш поширені версії походження селища:
- камені принесені льодовиком 20 000 років тому;
- інша гіпотеза полягає в тому, що великі камені — це залишки древніх гір;
- залишки височини, котра залишилась після руйнування стихіями природи;
- не обійшлося без легенд, міфічних пояснень. Одна з легенд пояснює, що Бог в подобі жебрака прийшов в селище, просив допомоги у місцевих жителів, але ніхто не дав йому ні крихти хліба. Розгніваний Бог перетворив село на каміння, на якому до речі видніють стопи.
Місцеві жителі вірять в цю версію. Окрім фото на камінні, в селі є Дідове озеро, котре теж варто відвідати. Така подорож стане чудовим варіантом для відпочинку та єднання з природою.
Варто додати, Камінне село є до того ж геологічним заказником місцевого значення, це український Стоунхендж, його площа досягає 15 га.
Верхівня Ружинського району
В цьому досить колоритному місці, котре зустрічається у письмових документах ще з 1600 року, є що побачити. Прославилося селище перш за все маєтком місцевих поміщиків Ганських. Українці добре знайомі з історією кохання Евеліни Ганської та Оноре де Бальзака, котрий теж декілька років прожив на Житомирщині.
Село розташоване за 30 кілометрів від Бердичева у Ружинському районі. В центрі села стоїть палац, збудований ще в 1780-х роках архітектором Блеріо. Бальзак сам часто називав цей палац «Маленьким Лувром». Все через небувалу для тих часів розкіш, затишний парк.
Окрім маєтку Ганських, туристи звертають увагу на водяний млин, елеватор Ганських 1913 року та земську школу 20 століття. На території селища відкрито літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака, пам’ятник закоханому подружжю — Оноре де Бальзаку та Евеліні Ганській. Це колоритне місце, в якому відчувається історія. Прогулянка по Верхівнянському парку надихає та наштовхує на роздуми.
Чорнорудка Ружинського району
Це ще одне досить цікаве місце на Житомирщині. Одразу привертає увагу незвичайна водонапірна башта. Заснована Чорнорудка ще в 1620 році, через село проходить гілка Південно-Західної залізниці. Варто додати, що залізничну станцію відкрито ще в 1870-му.
Головна пам’ятка села — Водонапірна башта, виконана у вигляді оборонної вежі з граніту. Власником панського маєтку на території Чорнорудки, як і земель, цукрового заводу у другій половині ХІХ століття був Артемій Терещенко. Тому можна зробити припущення, що вклав кошти в будівництво башти саме він.
«Цукровий король» згодом покинув маєток у Чорнорудці і більше не повертався. Все через трагічну смерть його доньки, котра впала у місцеве озеро та втонула. Палац зруйнувався, від садиби не залишилося ні сліду. Заворожуючий колись парк став лісом. Приваблює в селі Чорнорудка й дитячий майданчик, котрий нагадує фортецю. Повз колоритного села проходять електропоїзди.
Городківка Андрушівського району
Проїжджаючи повз села, колишнього Халаїмгородка, важко повірити, що це Житомирщина. Височіє неймовірний храм, виконаний в неоготичному стилі. Це костьол Святої Клари, справжня перлина мистецтва. Спорудили костел в 1913 році, будівля поєднала в собі елементи готики та романтичного стилю. Дивовижна башта-дзвіниця, унікальні ковані двері одразу привертають увагу проїжджаючих. Приміщення реставровано, а містяни відмічають заспокійливу атмосферу.
Село стоїть на правому березі річки Гуйви. В центральній частині селища видніє кордигардія маєтку Івановського, на околицях збереглися залишки водяного млина. Це село знаходиться після залізничної станції Чорнорудка.
Ходорків Попілянського району
Колись це було невеличке містечко, котре зібрало на своїй території чимало старовинних об’єктів. Чого лише варта церква Різдва Богородиці, закладена ще в 1870 році. Розташоване селище на обох берегах річки Ірпеня, за 2,5 кілометри розташована залізнична зупинка Яроповичі, а за 6 км залізнична зупинка Лотос.
В родині священника народився видатний діяч — майбутній гетьман Війська Запорозького Іван Самойлович, відомий очільник Гетьманщини Лівобережної України та «Обох боків Дніпра». В центральній частині селища побудований пам’ятник гетьману.
Зберігся і басейн, котрий є нетрадиційним для села артефактом. Історично відомо, що пани тримали в ньому декоративних рибок. Відомі також підземні ходи в Ходоркові.
Історія цього місця, як і колорит навколишньої краси дійсно вражає. Тут є де зупинитися та прогулятися.
Городське Коростишівського району
Це досить цікаве місце, котре полюбляють відвідувати туристи. Що ж приваблює їх? В першу чергу це дерев’яні хати, підводи замість звичних автомобілів. На території села збереглися унікальні історичні пам’ятки.
Село оточене віковими борами, гранітними скелями та пагорбами. Містяни гордо величають себе «городянами». Історики переконані, що саме це село є рештками укріплених поселень давньоруської та трипільської доби. Село Городське часто включають в екскурсійну програму по Житомирщині. Одна з цікавинок села — «Поліська хата». Це культурно-мистецький центр, котрий включений до туристичних маршрутів. Автентичні стіни і інтер’єр, матеріал — все це приваблює сучасну людину, адже нагадує про минуле, показує витоки.
Городське підтримує зелений туризм. Це місце дійсно заслуговує на увагу.
Можна зробити висновок, що Житомирщині є що показати. Звичайно, кількість селищ не обмежується лише вищезазначеними. Це лише маленький шматочок багатої історії нашої області та регіону.
Колорит і природа, краса селищ, проїжджаючи котрі, мало хто вглядається в деталі. А подивитися є що, можливо, пора в цьому переконатися самому.
