Історія центру порятунку ведмедів на Житомирщині

Наше місто ніколи не входило до тієї когорти обласних центрів, де малюки з батьками могли б відвідати зоопарк. Не можна сказати, що їх не було абсолютно, адже приватні маленькі зоопарки все ж існували, але це далеко не ті, якими славиться столиця, або ж Харків, який має свою сумну сторінку 2022 року. Далі на zhytomyr.name.

Темою нашої бесіди стануть наші кошлаті менші брати, які викликають неоднозначні емоції, позаяк ці тварини є хижаками. Ні для кого не секрет, що маленька тварина у більшості випадків викликає приємні асоціації і почуття. Та, як тільки вона стає дещо дорослішою, відчуття докорінно змінюються на страх, особливо, якщо таку особину зустрічаєш в реальному житті, наприклад посеред лісу. 

Образ ведмедів

У покоління, що народилося в ХХ столітті був свій образ ведмедика з відомого мультфільму «Умка». Не закохатися в білосніжного героя було неможливо, який завжди потрапляв у складні життєві ситуації, та на допомогу завжди приходила добра і мудра матір. Та в реальному житті ці тварини не такі вже й милі і добрі, як нам намагалися нав’язати в дитинстві. Та хай би там як, особливо ведмеді викликають радісні крики дітей виступами на циркових аренах.  

За двадцять кілометрів від Житомира на початку  ХХІ століття з’явилося місце, де проживали кошлаті сусіди нашого міста, щоправда, проїжджаючи повз цю місцину мало хто здогадувався, що в кількох метрах від траси, яка веде до Звягеля проживали наші брати менші. То ж гайда до селища Березівка!!!

«Надія»

Забігаючи наперед повідомимо, що дане місце не мало виставкового характеру, а насамперед носило благодійний характер.

У 2012 році в селі Березівка було засновано центр порятунку ведмедів «Надія», який мав на меті рятувати життя братів наших менших. Варто наголосити, що ніхто не забирав їх із середовища існування. Тварини, які тут проживали були доставлені в центр у жахливому стані і саме тут їх ставили на ноги. 

Історія центру розпочалася з маленького ведмежати, на ім’я Настя, яку відірвали від матері для виступів у цирку, де умови і ставлення до тварини, м’яко кажучи, залишали бажати кращого. 

З часом до Насті приєдналася ведмедиця Маша, яка використовувалася для цькування собак. Численні укуси і травми, саме в такому стані її було доставлено до центру порятунку. 

Найближчим часом кількість особин зросла до кількох десятків, які з’являлися у центрі після дещо схожих випадків, але обслуговуючий персонал робив все залежне від себе, щоб кошлаті друзі отримали все для повноцінного існування.

Відзначимо, що всі тварини отримували повноцінне і збалансоване харчування, що надавалося власниками приватної території, яка знаходиться поруч з центром. Чимало мешканців Житомирщини знають цю місцину, як зупинку транзитних автобусів, які зупинялися поруч з рестораном «Стейк Хаус», де поруч знаходилися різноманітні фаст-фуди і сувенірні крамниці. 

За фінансування центру здебільшого відповідали саме представники ресторану, але й для гостей центру поруч із вольєрами висіли скриньки, де охочі могли пожертвувати кілька гривень підтримки центру.

Цікаво, що схоже місце порятунку ведмедів було поруч з озером Синевир у Закарпатській області.

Все хороше коли-небудь закінчується і на жаль така ж доля спіткала центр «Надія».

У 2020 році історія “Білою скелі” закінчується “хеппі ендом”. Через брак коштів мешканців центру було переведено до столиці. Нехай не бентежить читача назва “Біла скеля”. За кілька років до переїзду Насті, Маші і компанії центр “Надія” було перейменовано. 

Сумно від того, що наше місто втратило таких друзів по сусідству і з того часу, щоб побачити Машу, Настю та інших варто проїхати не 20 кілометрів, а в кілька разів більше. Але тішимося з того, що поруч з нашим містом колись проживали кошлаті друзі, для яких наш край став місцем, де вони отримали можливість існувати повноцінно. 

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.