Про серйозність цього питання не згадував хіба що німий, а не чув хіба що глухий. Подібно цигарці, сміттєзвалища поступово і методично, крапля за краплею, вбивають планету, а людство сліпо вірить тому, що їх це не стосується.
Тема перероблення сміття у всьому світі є достатньо резонансною і наболілою, та варто сказати, що не всі країни змогли зробити суттєвий крок у розв’язанні цього серйозного питання. Більше розповість Житомир Name.
Коротка статистика
Чи варто вкотре нагадувати про те, що різні матеріали по-своєму довго розкладаються і кожен окремо шкодить навколишньому середовищу й поступово вбиває природу.
Можна виділити наступну статистику:
- папір – до чотирьох місяців, а глянець до п’яти років;
- взуття та одяг – близько 50 років;
- деревина – понад 10 років;
- батарейки та елементи живлення – близько 100 років;
- пакети – 200 років;
- пластикові пляшки – від 450 до 1000 років;
- залізні бляшанки – від 80 до 500 років;
- скло – понад 1000 років.
І це лише короткий перелік матеріалів з усіх в світі наявних, які з нашої ж домівки потрапляють до землі і тривалий час методично вбивають все живе.
Та повинні відзначити, що на Житомирщині ситуація не є критичною, адже руку на пульсі подій є кому тримати. Зрештою з часом до цього питання “дійшли руки” і ситуація, відносно нещодавно, зрушила з мертвої точки.
Що на Житомирщині?
Так склалося історично, що Житомирська область займає майже 30 тисяч квадратних кілометрів, а це 5 відсотків від загальної площі України. Ці показники демонструють нам, що Житомирщина входить до п’ятірки найбільших областей нашої держави. Натомість в ХХІ столітті на території краю існувало лише три офіційно зареєстрованих сміттєзвалища:
- найбільше поблизу Житомира, воно ж “КАТП 0628”;
- неподалік Ємільчино;
- Малинське сміттєзвалище.
На чималу область маємо три офіційних і звідси логічне запитання:
“Достатньо цього чи ні?”
Безсумнівно, думки розділяються і певно це питання варто задати очільникам області.
В даному контексті варто згадати 2016 рік, коли на Житомирщині розгортався скандал, щодо вивезення сміття не аби звідки, а з самого Львова до Житомира. Уявити лишень, 335 кілометрів везти сміття на Житомирщину, яка і так не щедро обдарована сміттєзвалищами. Тож можливо є місце для припущення, що наші сміттєзвалища мали на той момент ресурси для “гостинців” з заходу України.
В 60-х роках неподалік Житомира запрацювало сміттєзвалище, яке ми вже згадували, як “КАТП 0628” і через 60 років ця тема звернула зовсім в іншу сторону, сторону покращення.
В той час, як на до нашої Батьківщини “завітало” одне сміття з території росії і білорусії, Житомир нарешті зміг зробити суттєвий крок у вирішенні питання сміття в середині області.
Звісно, що без урочистостей, без перерізання стрічки, але найприємніше, що в часи війни, місто Житомир стало володарем сучасного заводу по переробленню сміття, розмови про який точилися кілька років.
В 2022 році сама будівля фактично вже була готова, але перед запуском самого заводу варто було пройти ще чималий шлях і все це на фоні війни, сирен і періодичних обстрілів окупантів.
Квітень 2023 року, завод з перероблення, фасування і сортування сміття запускає першу чергу і чекає на приїзд фахівців з Хорватії, аби відкрити другу лінію.
За попередніми підрахунками завод має переробляти за рік понад 85 тонн сміття і дані цифри приємно вражають. Цей завод не переробляє, а всього лише утилізує, сортує і компостує відходи.
Найголовніше в цій історії те, що на мапі України схожого плану заводів можна перерахувати на пальцях однієї руки і тішить, що Житомир входить до тієї невеликої когорти міст, яке має сучасний завод.
Тож що ми маємо? Один сучасний завод і три сміттєзвалища. Якщо майбутнє заводу зрозуміло, то доля сміттєзвалищ, напевно, в руках керівництва області.