Володимир Іларіонович Липський – видатний український ботанік-географ, учений-флорист, неперевершений знавець роботи ботанічних садів та гербарної справи. Він одним із перших у світі дослідив флору Середньої Азії, Індонезії, Тунісу та Алжиру. Далее на zhytomyr.name.
Вітчизняні та зарубіжні вчені на честь Липського назвали нові роди – Липскіелла та Липскія, а також 54 види нових рослин – клен Липського, чебрець Липського, дрік Липського, молочай Липського та ін. Ці рослини увійшли до флористичних зведень усіх країн. Варто зазначити, що у світі не так багато вчених-біологів, які були відзначені такою пошаною. Липський входить до десятки самих відомих ботаніків світу.
Український вчений завжди спілкувався з людьми їхньою мовою, адже знав усі європейські та більшу частину мов Сходу.
Липського сучасники часто називали видатним мандрівником. Він провів більшу частину свого життя в експедиціях, здебільшого їх тривалість була два-три, а іноді і більше місяців.
Дитинство
Майбутній учений народився 11 березня 1863 року в родині священника в селі Самостріли, що на Волині. Коли йому було 6 років, померла мати, сестричка та дідусь. Саме тоді Володимир і став самостійним. Він був незалежним у вчинках, саме ця риса характеру стала визначною, сформувала власні погляди на життя, а потім і на науку.
Житомирський період
У 1873 році батько разом з дітьми, Володимиром та його меншою сестрою Олею переїздять до Житомира. Він вважав, що дітям необхідна світська освіта. Іполит Липський цікавився краєзнавством і був відомим церковним діячем. У Житомирі він був головою будівничого комітету при Житомирській консисторії. Свого сина Володимира він віддав у 10 років до чоловічої гімназії (тоді вона знаходилася в будівлі сучасного ЖДУ). На той час цей навчальний заклад був найкращим, там працювали викладачі, які були професіоналами своєї справи, більшість з них закінчили університети за кордоном.
Липські оселились на одній із головних вулиць Житомира – Вільській, 80 (зараз це вулиця Перемоги). Гімназія від будинку знаходилася дуже далеко, тому Володимир вставав раненько і пішки долав 8 кілометрів шляху. Повертався додому також пішки. Таким чином сформувалася на все життя звичка ходити пішки.
Володимир був дуже старанним учнем, тому його звільнити від сплати за навчання. Хлопець отримав хороші знання з географії, історії, мов та інших предметів.
Київський період
Батько відмітив, що син дуже талановитий і віддав його у 1877 році в приватну Київську колегію Павла Галагана, яку Липський закінчив у 1881 році з золотою медаллю.
Ще з дитинства Володимир мріяв посвятити своє життя дослідженню природи, тому і вступив на природниче відділення Київського університету Святого Володимира (провчився у ньому з 1881 по 1886 рік).
Липський з 1887 по 1894 рік працював в ботанічному саду на різних посадах. В цей час в наукових журналах з’являються його статті. З 1889 року він починає брати участь в наукових експедиціях. Липський у 1890 році був обраний членом Російського географічного товариства. Того ж року він здійснив поїздку до Південної Європи, там ознайомився з досвідом роботи ботанічних садів та природничих музеїв.
Петербурзький період
Директор Петербурзького ботанічного саду Олександр Баталін запросив Липського стати хранителем гербарію відомої установи. Найпродуктивнішим періодом праці стала робота в 1894-1917 роках. Роботу в ботанічному саду вчений пов’язував з експедиціями. У 1896 році Липський став керівником експедиції, яка досліджувала Гісарський хребет в Середній Азії. Під час дослідження вчений працював не тільки, як біолог, але й як географ, геолог та етнограф.
Більшість експедицій були не легкими, часто Липський здійснював їх самостійно або ж брав одного помічника. Після досліджень вчений опублікував багато наукових праць.
Під час війни Липський продовжував роботу, але так мріяв повернутися додому і використовувати свої знання на батьківщині.
Другий житомирський період
Весною 1917 року Липський був відряджений в експедицію на Кавказ. Після цієї поїздки він повернувся в Україну. Він їхав саме в Житомир, у батьківську хату. Згодом перевіз з Петербурга свої бібліотеку та матеріали. Час від часу навідувався і до Києва.
Липський любив бувати у Бердичеві, саме там мешкала родина його дружини, котра померла дуже рано, залишивши 6 дітей. Виховувати їх вченому допомагали сестри покійної та батько Іларіон. Всі діти Липського виросли освіченими, працелюбними та порядними.
Другий київський період
У 1918 році Володимир повертається до Києва і стає директором новоствореного ботанічного саду НАН. Через втручання радянської влади вчений не зміг працювати в Академії наук і у 1928 році вимушений був звільнитися.
Одеський період
5 серпня 1928 року Липський очолив ботанічний сад і займався наукою, проводив експедиції по акваторії Чорного моря. У 1933 році пішов у відставку, оскільки був проти ідей Трохима Лисенка.
У 74 роки, незважаючи на поважний вік, вчений здійснив свої останні експедиції до Туркменістану, Узбекистану та Таджикистану.
Помер Липський 24 лютого 1937 року. Він працював до останніх днів і в своєму листі написав “Я працюю годинами з лопатою і мітлою, допомагаючи весні.”
У Житомирі у 1995 році на честь вченого була названа вулиця – проїзд Академіка Липського.