9 мільярдів тонн на рік, саме така кількість пластику щорічно використовується у світі. Як відомо, час розпаду цього матеріалу чималий, а саме від 500 до 1000 років за інформацією різних джерел. Біда в тому, що лише 10 відсотків від загальної кількості офіційно переробляються на вторинну сировину. Та навіть не дивлячись на чутки про винайдення вченими пластика, що розщеплюються швидше за аналоги все ж ситуація у світі залишається плачевною. Далі на zhytomyr.name.
Не дивлячись на намагання людства, а якщо точніше відповідальних організацій за екологічну ситуацію у світі, проблем надалі не стає менше і спроби стабілізувати ситуацію на краще закінчуються фіаско на користь пластикового ворога.
Пластик. Знайомство
Штучно створений матеріал, за допомогою підвищених температур, на основі полімерів називають пластмасою. Даний матеріал використовується людством ще з середини ХІХ століття. Щоправда, винахідник на ім’я Александр Паркс назвав її “паркезин”. Вперше термін “пластмаса” було використано вже ближче до кінця того ж століття.
Позитивні характеристики даного матеріалу полягають у тому, що завдяки хімічним складовим майже не піддається корозії і має невелику вагу. Існують, ще кілька корисних характеристик цього матеріалу, та все ж негативу, після закінчення використання пластмасового виробу куди більше, ніж усі плюси разом взяті.
Щоб не вживати хімічні терміни, назви яких викликають нудоту і відбивають апетит скажемо наступним чином. Елементи розпаду пластмас вбивають всю флору і фауну. Елементи мікро пластмас знаходяться в звичайній воді, яка тече з під крану, а також річках, озерах, океанах і льодовиках в талій воді. Можна неймовірно довго вести діалог про шкідливість елементів матеріалу, та ліпше буде порівняти пластмасу з корозією, яка зсередини руйнує планету Земля непомітно для людства. Підсумки діяльності корозії всім прекрасно відомі і нарешті дізнаймося, а що ж робиться у нашому регіоні для ліквідування наслідків діяльності цього елементу існування людства.
Що відбувається на Житомирщині?
Початок ХХІ століття не віщував, що ситуація навколо теми пластмасових відходів якось зміниться. Та за перші два десятки років все докорінно змінилося. Але про все по черзі. Перше десятиліття промайнуло, як і всі попередні. Населення Житомирщини несподівано для себе одного ранку відкрило для себе слово “сортування”. Сила інерції попередніх років ще довго не давала містянам розпочати новий шлях. Та все ж ближче до 2020 років на території нашого краю, а особливо то стосується районних центрів і власне Житомира. Різнокольорові урни стали рости на вулицях міст, як гриби після дощу. Спершу ці веселкові ящички більше наштовхували думки містян на дитинство. Хоч і на початку ними не користувалися, але на вулицях міст стало трішки яскравіше. Та все ж свої дивіденди це принесло і полісяни стали одними з тих, хто долучився до зализування екологічних ран світу.
Супермаркети Житомирщини масово почали відмовлятися від поліетиленових пакетиків і на початку третього десятка ХХІ століття на касах магазинів майже зникли всі нагадування про вбивчі для природи пакети, які змінилися на паперові, або ж біорозкладні, які можуть проіснувати у світі від сили 2 роки.
Серед мешканців нашого краю все більше з’являються борці за сортування відходів і як підтвердження у 2020-му році студенти Житомирського державного технологічного університету організували акцію, на якій роздавали буклети з адресами пунктів сортування відходів. Та насправді ще задовго до цього перфомансу, на території міста вже існувало з добрий десяток офіційних локацій, де містяни могли здати пластмасу і таким чином пом’якшити удар по природі.
Щорічно, по кілька разів на рік в Житомирі відбувається подія, яку раніше називали “Суботник”, а наразі такі заходи іменуються, як “загальноміська толока”. Варто відзначити, що такі заходи приносять плоди. Ситуація із пластмасовими відходами може сміливо називатися “контрольованою”, адже вулиці міст нашого регіону наразі не схожі на ті, що були на початку 2000-х.
З кожним роком, як мінімум у Житомирі відкриваються пункти, де містяни здають пластмасове сміття, а не бездумно викидають у навколишнє середовище.
Ось цей етап переходу від байдужості до переймання проблем природи нагадує затяжну зиму. 20 років танули сніги, але все ж прийшла весна і на деревах нашого краю почали розпускатися бруньки. Але до літа ще працювати і працювати, адже десь ще лежить той брудний сніг, який не дає спокою. До літа ще далеко!