Цю тварину здавна впольовували для шкур, хутра і бобрових залоз. Одяг із бобрового хутра має чудові якості – зносостійкі шуби та шапки добре зберігають тепло і мають гарний вигляд. Звісно, часом бобри завдають шкоди людині – необережні можуть провалитися у їх нори. Бобри можуть підходити до людських жител, вступаючи в конфлікт з тваринами та людьми. Гризуни міцно вкорінилися у культурі різних етносів – вони стали персонажами фольклору, анімації, фільмів та мемів. Далі на zhytomyr.name.
Бобри – гризуни та річки
Найпоширеніший в Україні вид тварини – бобер європейський. Дорослий самець може сягати 30 кг.
Житлові та покинуті житла бобрів використовують инші тварини як своє помешкання – тут можуть гніздитися водоплавні птахи, видри, хохулі.
Це вид річкового гризуна відзеркалився і в топонімах – річки Случ і Уж, які протікають Житомирщиною мають притоки-тезки з назвою Бобер. Очевидно, місцеві мешканці дали такі назви річкам через велику кількість бобрів на цих водоймах. Але ріки Бобри не протікають через Житомирщину, притока Случа розтеклася по Рівненській області, а Ужа – по Київській. Притока Случа Бобер має свою “боброву” притоку – річку Бобрик. Бобер на Рівненщині була природним кордоном між племенами древлян та дулібів.
Житомирщина – край-рекордсмен по величині популяції бобрів. Наш край – домівка понад 9 тисяч особин. Зазвичай на Житомирщині мешкало від п’ятої частини до третини всієї популяції тварин України.
Бобри у поліській екосистемі
Полювання на бобра для добування хутра, м’яса і “бобрового струменя”, який використовують у медицині та парфумерії, поставив вид під ризик. Станом на 1930-ті роки ареал проживання бобрів-українців скоротився до трьох областей (Чернігівська, Київська, Житомирська), де загалом мешкало до сотні особин. Полювання на бобра в Україні дозволено лише в осінньо-зимовий період, точний час визначається окремими лісгоспами. Законні обмеження мисливства врятували вид від знищення людьми. Ситуацію ускладнила програма меліорації українського Полісся у ХХ столітті – знищення екосистем позбавило не лише бобра комфортних умов для проживання. Разом з цим, меліораційні канали після зупинення програми стали одним із основних місць проживання бобрів. У часи “бобрової” кризи на Житомирщині колонії тварин збереглися вздовж річки Тетерів та її приток.
Екологічна катастрофа на ЧАЕС 1986 року ще сильніше ускладнила життя бобрам та иншим видам. Станом на 2013 рік у зоні відчуження площею 240 тис. га налічували лише 50 особин.
Протягом 1999-2009 років популяція бобра зросла у кілька разів. За даними Поліського заповідника, станом на 2003 рік на теренах Житомирщини мешкало понад 5 тисяч бобрів, на 2013 рік – понад 7 тисяч, а на 2017 – понад 9 тисяч. Окрім того, підтримання популяції бобрів на півночі Житомирщини дозволяє підтримувати популяцію вовка – хижака, який харчується бобрами. Варто зауважити, що вовки знищують набагато менше бобрів, ніж мисливці. Великої шкоди популяції завдають не так легальне мисливство, як браконьєрство – 0,2% і 5-7% популяції відповідно станом на 2011 рік.
2013 року на Житомирському Поліссі вирішили сприяти популяції бобрів. Директор Поліського заповідника заявив, що самі бобри “активно” включилися в роботу. Збільшення популяції бобрів, які будують греблі та хатки, сприятиме заболоченню місцевості – тобто відновленню природної екосистеми болотистого Полісся. Фахівці вважають, що це зменшить ризик виникнення лісових пожеж. Того ж року виникла ідея поставити пам’ятник бобру за його внесок у відновлення екосистеми. Разом з цим працівники і відвідувачі лісів зауважують, що бобри і самі трохи скульптори – час від часу з’являється новина про вигризені з дерева скульптури.
