Чорнобильська катастрофа. Відбиток на Житомирщині

Сум, скорбота, біль, переживання, розпач, всі ці та інші схожі емоції відчуває той, хто пережив сумнозвісну подію 1986 року, що сколихнула не лише Україну, а й багато інших країн Європи. Що вже казати про тих, хто був безпосереднім учасником того жахіття, що понесло в інший світ чимало людських життів в кінці 80-х і продовжувало то робити ще багато років. Невидимий ворог, саме таким можна уявити те, що методично і повільно продовжує забирати людські життя, адже наслідки на собі відчуватимуть ще багато поколінь. Далі на zhytomyr.name.

Аварія на ЧАЕС. Факти, цифри, невідоме

  • За міжнародною шкалою ядерних подій, вчені поставили аварії 26 квітня 1986 року максимальні 7 балів.
  • 1 травня 1986 року попри трагедію, діти вийшли на, нібито, святкову демонстрацію у захисних костюмах, які мали великий радіаційний фон. Радянська влада намагалася таким чином показати спільноті, що свято буде попри все і приховати реальні наслідки.
  • Радянська влада чимало приховувала від громадян правди, але в 2022 році ми це остаточно зрозуміли, що це, коли працює пропаганда.
  • Таємницею для населення була “променева хвороба”, яку також від громадян майстерно приховала вищезгадане радянське керівництво.

Звісно, що таких фактів і таємниць величезна кількість і чи колись людство їх всі дізнається, то велике запитання. Кілька десятиліть тисячі експертів і спеціальних служб шукали відповідь через кого сталося те жахіття, а відповіді так ніхто й не знайшов, а якщо й вивели на чисту воду винуватців, навряд пересічні громадяни про це дізнаються. 

Сумні сторінки історії

25 квітня 1986 року місто Прип’ять, на межі Київської і Житомирської області. Люди безтурботно дісталися домівок після робочого дня, після вечері відправилися в обійми до Морфея. Після опівночі, близько другої ночі місто і весь світ сколихнув вибух на атомній електростанції, який за своєю потужністю був в 30 разів сильніше Хіросіми. Час зупинився, відлік пішов на секунди. Жах, крики дітей, паніка людей, евакуація, пожежні автомобілі, швидкі все це в перемішку з викидом смертоносної радіації в навколишнє середовище, яка вже почала свою чорну справу. 

В радіусі кілька сотень кілометрів почалася евакуація населення і Житомирщина була першою у списку тих регіонів, яка отримала жахливого ляпаса від трагедії на ЧАЕС. 

Радіоактивна хмара пройшла здебільшого територією Білорусії і навколишніх населених пунктів Київської і Житомирської областей. Особливо наближеними до Прип’яті опинилися такі селища Житомирщини, як: Радинка, Рагівка, Красятичі і Народицькій район. 

Наслідки трагедії на ЧАЕС для Житомирщини

Насамперед наша область стала однією з перших, чиї силовики, медичні та екстрені служби першими опинилися на місці жахливої трагедії. Наближені до півночі Житомирщини регіони, такі як Овруч, Коростень, Малин по тривозі були підняті серед ночі, щоб прийти на допомогу постраждалим і всіляко мінімізувати втрати людських життів. Та навіть та швидкість, з якою наш край простягнув руку допомоги не дала змоги сказати: «Що нам вдалося досягти бажаного».

Як демонструють статистичні дані на початок ХХІ століття, на території нашого краю проживали близько 7000 осіб, які особисто постраждали від аварії, більша частина з яких були ліквідаторами трагедіями, і це тільки з Житомирщини. Звісно, це ми не згадуємо тих, чиє життя обірвалося тієї рокової ночі і найближчими днями і тижнями, через опроміненні радіацією. 

Житомирщина не лише прийшла на допомогу тієї ночі і віддала життя своїх найкращих синів, а й продовжує це роботи у ХХІ столітті. На території нашого краю було виділено чимало житлових приміщень для біженців з зони відчуження, які були надані керівництвом області. Звісно неможливо не згадати, що Житомирщина, одна з тих, хто надає безкоштовне лікування ліквідаторам аварії і їх дітям у різноманітних санаторіях області і власне самого обласного центру. 

Статистичні дані свідчать, що на гасіння реактора було витрачено 40 тонн карбіду, 2400 тонн свинцю, 900 тонн доломіти і 2000 тонн піску. Але все це не зрівняється з тими втратами людських життів, які віддав наш край і продовжує то робити, адже наслідки, за словами експертів майбутні покоління відчуватимуть століттями у вигляді онкологічних захворювань, променевих хвороб, які й досі забирають на той світ людські життя.

Чи є сенс говорити про спорудження захисного саркофага, винуватців, радянську владу, передумови трагедії і чи міг хтось змінити хід жахливої історії ЧАЕС або ж запобігти трагедії? Напевне це нічого вже не змінить. 

У майбутніх поколінь чимало завдань і на жаль низка проблем зі здоров’ям, які неодмінно пов’язані з подіями 26 квітня 1986 року.  Запобігти, врятувати, допомогти, ось цей лозунг надзвичайних служб, здається найбільш буде влучним для тих, кому судилося нести хрест чиєїсь недбалості. 

В одному можна бути впевненим, що на тілі нашої держави є рана, яка швидше за все не загоїться, тож варто зробити, щоб таких сторінок більше не було.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.