Червоний Лизниківський граніт, який видобувається на Житомирщині, є загальновідомим та популярним не тільки в Україні, але і далеко за її межами. До того ж даний граніт є одним з найкращих серед інших покладів граніту в світі. Саме ним зовні та всередині прикрашають торгівельні центри, освітні та культурні організації, а також широко застосовують у виготовленні різних пам’ятників, монументів, обелісків. Далі на zhytomyr.name.
Славу Лизниківському граніту приніс саме мавзолей Леніна, яким ним і прикрашений. В столиці України, центральна зала та пілони станції метро “Театральна” оформлені дорогим темно-червоним гранітом з Лизниківського родовища. Убранство цієї зали станції дійсно вражає. Крім того, ошатний двір Маріїнського палацу вимощено також гранітом з Лизників. Таке широке використання цієї гірської породи виправдане, адже це найміцніший та найнадійніший будівельний матеріал. Геологи стверджують, що завдяки таким властивостям, вироби з граніту гарантовано служитимуть протягом кількох сторіч.
Де видобувають граніт?
Лизниківський кар’єр знаходиться недалеко від села Лизник Хорошівського району Житомирської області. Цікаво, адже стара назва села була Лезник, хоч підприємство і зараз називається “Лезниківський кар’єр”.
Перші згадки про розробку граніту в родовищі відносяться ще до 1898 року. Під проводом організації Укргеолнерудтрест проводилися розвідні роботи в 1951 році, які визначили головні місця для подальшої розробки родовища. Загальна площа становила близько 18, 95 гектарів. Крім того, вперше були схвалені резервні запаси граніту.
Через кілька років геологічна експедиція тресту “Київгеологія” провела додаткову ретельну розвідку родовища граніту. За підсумками якої визначили ще одну відкриту площину, яка була придатною для розробки родовища якісного граніту, щебеню та бута. Згодом в 1973 році була реалізована геологорозвідка родовища, щоб дізнатися чи можливо добувати граніт, який надалі б використовувався для облицювальних робіт. Фахівці встановили, що на даній ділянці дійсно є поклади рожево-червоного блочного граніту, а трошки глибше є запаси сірого, рожево-сірого та червоного граніту.
Як видобувають Лизниківський граніт?
Розробка родовища проходить пошарово, від чого утворюються так звані “горизонти”. Щоб відколоти глибу граніту, то спочатку роблять свердловину, в яку потім закладають вибухівку і підривають. У чашу кар’єру постійно стікає вода, яка просочується через природні фільтри і дуже схожа на джерельну. Для того, аби розробку не затопило, воду цілодобово відсмоктує потужна насосна станція.
Граніт у родовищі з тріщинами, не зрозуміло чи то так закладено природою, чи то від проробленого вибуху. Віднайти габаритний камінь без тріщин неможливо.
Варто зазначити, що під час панування комуністичної влади, на Лизниківському родовищі видобували здебільшого значного розміру гранітні моноліти, які далі розповсюджували по усій території радянського союзу. Добували гірську породу достатньо жорстко, порушуючи природну суцільність шарів. Одного разу вдалося добути камінь об’ємом близько шести кубів, який був оперативно вивезений на переробку до москви.
Згодом, у 90-ті роки, стало збитково видобувати великі суцільні блоки, адже потім використовувати таку дорогоцінну породу на щебінь – дуже нерентабельно. Адже для виробництва щебню, що завжди користується великим попитом, годяться камінці менших габаритів та нижчої якості.
Лизниківський гранітний кар’єр продовжує потужно розвиватися, щоразу удосконалюючи роботу підприємства. Для переробки сировини з граніту задіяно три цехи, які здійснюють роботу з видобутку, різання, колення, окантовки і полірування виробів. Добуваючи камінь з родовища, виготовляючи продукцію на власній виробничій базі, підприємство має можливість надати великий обсяг продукції в короткі терміни та за помірною ціною для клієнтів.
Основними споживачами продукції є будівельні холдинги, комерційні організації, торгові підприємства, іноземні компанії та приватні особи з різних куточків світу.