В сучасному світі слово “ботанік” асоціюється далеко не з найкращим поняттям, як мінімум для школярів і студентів цей термін означає особу, що 24/7 проводить біля книжок і робить все аби бути зразковим учнем. Нерідко така особистість, на думку інших, пріє над книжками аби догодити вчителю і стати його улюбленцем, що викликає лише лють зі сторони інших. Така людина для всіх оточуючих стає вигнанцем спільноти і всі інші намагаються “взяти його на кпини”. Далі на zhytomyr.name.
Чого не скажеш про минулі епохи, адже такі персони, як ботаніки і біологи вважались елітою серед інших, яких ставили в один ряд з лікарями, святими отцями і т.д.
Переоцінити внесок в науку героя нашої історії складно, але й тішить те, що чимало років цей чоловік творив в старому Житомирі і згадати його не буде зайвим.
Липський Володимир Іполитович
11 березня 1863 року в селищі Самостріли, Рівненського повіту народився на світ майбутній вчений, хлопчик якому судилося пройти цікавий світ науки.
Перші 10 років життя хлопчика промайнули в рідному селищі, та саме в цьому віці, разом з батьками пакують валізи і перебираються до Житомира. Відзначимо, що родина видатного біолога-ботаніка мешкала по вулиці Вільській. До речі, батько, дід і прадід юнака були священниками, чий статус в тогочасному суспільстві вважався достатньо поважним. Хтозна, можливо цей момент і залишив відбиток на майбутньому шляху Володимира.
Перебравшись до Житомира в 1873 році, талановитий хлопчик набирався знань в Житомирській гімназії, яка є чи не найстарішим навчальним закладом України, після того закінчив Колегію в Києві, а вищу освіту здобув в Киівському університеті, нині Університет імені Тараса Шевченка. Саме зі столичного ботанічного саду починається великий шлях біолога-ботаніка, після чого вчений бере курс на Кавказ, Іран, петербург, і не лише, де робить численні відкриття в світі рослинництва. Незліченна кількість наукових експедицій в різні куточки світу не лише країн СНД, а навіть до Середньої Азії і все це в перші роки свого професійного шляху. Про високі посади в академіях України і говорити зась, де Володимир Іполитович передає знання наступним поколінням, паралельно працюючи над новими відкриттями.
Діяльність. Відкриття. Факти. Праці
Навряд пересічний читач зрозуміє всі терміни, які були відомі нашому герою, тож спробуємо більш звичними словами розповісти найголовніші сторінки діяльності пана Володимира. Серед численних праць і досягнень в сфері флористики варто відзначити наступні:
- вивів понад 220 нових видів рослин і чималий відсоток з них названі в честь нашого героя;
- автор майже сотні друкованих наукових праць;
- був чи не першим, хто дав детальний опис флори Азії, Алжиру, Тунісу, Індонезії і багатьох інших рослин рідного материка;
- описав чотири нових види рослин, небачених до цього;
- наукових праць на тему флористики, систематики і географії вищих рослин, історії ботаніки, організації ботанічних садів, як то кажуть: «хоч греблю гати».
Добряче помандрувавши світом Володимир Липський у 1918 році повертається до Житомира, періодично відвідуючи по роботі Київ, а рушійною силою в цій історії стала революція в Петрограді.
Окремою главою в стежині Володимира Іполитовича можна вважати його смерть і поховання. 24 лютого 1937 року серце видатного академіка зупинилося, але через 13 років за невідомих причин сталася страшна подія. Могилу і надгробний пам’ятник було знищено, а місце поховання, звісно, було втрачено. Лише через 40 років за ініціативи виконкому Одеської міської ради, де свого часу працював вчений, було ухвалено постанову «Про увічнення пам’яті Володимира Липського».
«Липскія», «Липскіелла», «Ковила Липського», «молочай Липського», всі ці та багато інших рослин назавжди вписані в історію рослинництва, біології і світової науки загалом. Звісно, що за цими рядками з невеликим відсотком праць Володимира Липського стоять роки праць і навчання. Але житомирянам точно є привід ким пишатися, що чималу частину свого життя цей талановитий вчений провів на вулиці Вільській, що майже в центрі міста. Шкода, що далеко не всі сучасники мандруючи вулицями навіть не здогадуються, що тут колись ступала нога видатного гостя Житомира, який завжди залишиться в архівах, як свій серед своїх.