Планеробудування: інновації від Корольова

Особистість Сергія Павловича Корольова спаяна з Житомиром у топонімах, закладах і фестивалях. Погляньмо на грань фаху Корольова, яку часто недоосвітлюють, — планеробудування. Далі на zhytomyr.name.

Попри те, що цей етап творчого шляху конструктора недоосвітлюють, звідси і почався шлях у космос. В ті часи вважалося, що планер — це дешевий, простий і дієвий спосіб відсіяти фахівців, непридатних для моторної авіації. Окрім того, у першій половині ХХ століття ввижалися химерні захмарні перспективи планерів, а не моторних літаків, які, втім, зараз нагадують транспорт із якогось світу фентезі.  

Життєпис стисло

Народився в Житомирі 1907 року. Любов до техніки увібрав із виховання вітчима, отримав домашню освіту шкільного рівня. Вступив екстерном на останній клас гімназії, а 1922 року вступає до будівельної школи, закінчує її та вступає до київського “політеху” на факультет механіки. 1926 року для отримання літакобудівельної освіти вступає до МВТУ ім. Баумана. На початку 1930-тих поринає у вивчення ракетного руху. 1938-го року потрапляє під арешт за вигадану участь у вигаданій справі троцькістської контрреволюційної організації. Його відправляють на Колиму, потім – переводять у Казань під керівництво Туполєва, де він разом з колегами-в’язнями працює над авіатехнікою. Згодом Сергія Павловича включають в комісію, яка вивчає досягнення німецького ракетобудування. Піднімаючись кар’єрною драбиною, стає радянським супергероєм Генеральним конструктором – його ім’я ніде не вказується в документах, лише посада. 1965 року Корольов не пережив операції – через травму щелепи анестезіологи не змогли вставити інтубаційну трубку в трахею. Під час допитів у концтаборі Корольову ламають щелепу, яка неправильно зрослася, ця травма відіграла фатальну роль для конструктора та всієї космонавтики. 

Освоєння планеробудування

Освоєння повітроплавання Корольовим почалося із планера – “безмоторного сухопутного літака” К-5 (1924 р.). Дослідник біографії та творчості Корольова Вєтров вказує, що проєкт Корольова поєднував у собі функції планера і літака. Також точаться дискусії, чому перший літальний апарат Корольова мав назву К-5? Існує думка, що Корольов просто п’ятим у черзі вніс свій проєкт у список. Також є думка, що Сергій Павлович вигадав цю назву, спиравшись на назву літака Арцеулова А-5, однак не знав, що цифра означає номер варіанта конструкції. Також є думка, що Корольов не хотів постати авіатором-аматором (надававши особисту інформацію в авіагурток, Сергій навіть “додав” собі 2 роки). 

К-5 еволюціонував у спільний з колегою по авіагуртку Люшином аероплан “Коктебель”. Цей літальний апарат став першим збудованим винаходом Корольова. “Коктебель” мав ряд цікавих і спірних інженерних рішень: довгий фюзеляж, що посилював опір, але не створював підіймальної сили; і як наслідок — досить велика маса. Разом з цим аероплан мав чудові льотні якості — довгий фюзеляж дав можливість збільшити плече керуючої сили, тож це збільшило стійкість літака. Втім, саме таке завдання молоді приборкувачі неба і ставили. “Коктебель” планувався з масою на 40 кг меншою, ніж був побудований, однак і на креслення він був важчим за представлені моделі на змаганнях. Втім довгий фюзеляж дозволив розосередити масу аероплану. Через масу літального апарату користуватися ним можна було лише на висхідних потоках повітря. 

Планер для фігурного польоту

1930 року Корольов почав працювати над планером, на якому буде можливо виконувати фігури вищого пілотажу, — “Красная звезда”.. Для цього було необхідно створити новий профіль. Конструктивна схема нового аероплану була такою ж, як і у Коктебеля – вільнонесучий моноплан. Аби крила набули належної міцності їх обшили фанерою. Кабіна пілота була досить просторою — тут мали поміститися пілот з парашутом та прибори керування. Через новий профіль крила і перевантажений під час будівництва корпус модель спершу здавалася неуспішною. Перші льотні випробування зробив сам конструктор. Однак ця модель мала суттєвий недолік — погану стійкість. Та все ж пілот Степанченко зміг зробити три “мертвих петлі” на цьому аероплані. 

Планерний поїзд і планероліт

Корольов працював і над “планерним поїздом” — кілька планерів на буксирі моторного літака. Це був двомісний буксирний планер СК-9 (1935 р.). Під час розробки цієї моделі Корольов зробив ставку на дальність польоту і зручність. В аероплані було 3 багажних відділення, два з яких можна використовувати під час польоту. Через сильний шум вітру пілот та пасажир не могли розмовляти під час польоту. Пілоти цього планера відзначали такі його переваги — простота керування, плавність ходу. Маневреність була наслідком ще одного оригінального рішення Корольова — шарикопідшипники у шарнірах керма. Як сформулював призначення апарату сам автор, літак призначався для дальніх польотів на буксирі та вздовж грозового фронту. 

Важливою характеристикою для планера вважалася можливість польоту вздовж грозового фронту. Використання грозового фронту дозволило збільшити дальність польоту.  

Бурхливо обговорювалася ідея вантажного планера, який виводитиметься на певну висоту буксиром, а надалі буде ширяти до місця призначення. Це була своєрідна еволюція ідеї планерного поїзду. Протягом кількох років радянське авіаційне товариство працювало над планерольотами, у цій дискусії бере участь і Корольов. Передбачалося, що планер може мати малопотужний мотор для зльоту без вантажу, завантажений планерліт буксирувався моторним літаком. 1933 року Корольов закінчив ескіз планера СК-7, де передбачалося встановлення штовхаючого гвинта. Пізніше того ж року Корольов створює ескіз “Тип-7”, де наводить дві групи характеристик – з мотором і без нього. У березні 1934 року Сергій Павлович завершує ще один варіант СК-7, який мав особливості планерольоту: мав літакове шасі, штовхаючий мотор та комерційне навантаження більше 1080 кг. Разом з цими кресленнями серед доробку Корольова були напрацювання ще одного планера, над яким інженер працював, швидше за все, навесні 1934 року. Ці варіянти — це пошуки оптимального місця для встановлення мотора. Корольов працював над планеролітом до 1937 року. 

У кінці 1930-тих Корольов спроєктував перший радянський ракетоплан СК-9 (РП-318). Це був моноплан, у якого паливні баки були сховані у фюзеляж, двигун розмістили у хвостовій частині. Під час випробувань ракетоплан приземлився без пошкоджень.

Підсумки

Як ми побачили, Корольов у конструюванні планерів часто йшов на дивні для його колег, але зважені інженерні рішення. Насамперед Корольов виходив із того, яке завдання виконуватиме ця модель. Корольов міг працювати над кількома проєктами одночасно, що, втім, ускладнило роботу корольовознавців. Часом конструктор міг переносити індекс з одного проєкту на інший, як це було з СК-7. Перед остаточним варіянтом цієї моделі було щонайменше п’ять одноіменних різних ескізів.

“Керманич першого виходу людини в космос” звучить набагато статніше за “юного інженера планерів”, але Генеральний конструктор космічних систем свій шлях до зірок почав саме так — з планерів. Це частина його наукового спадку, яким має пишатися Україна і Житомир. 

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.